Детский психолог - описание, советы врача. Детская психиатрия и психология Направления работы детского психолога

Зазвичай батьки, особливо мами, хочуть виховувати свою дитину більш вільно, в атмосфері більшого взаєморозуміння, ніж це було в їх власному дитинстві. При цьому багато хто з них відчувають себе невпевнено, коли стає абсолютно очевидним, що вони допустили помилки. Часом вони можуть промахнутися, іноді несправедливо за щось насварити або щось заборонити. Скільки таких помилок пробачають діти? Відповідь дають психологи.

Діти справляються з цим без особливих проблем, якщо виконані три умови :

Дитина відчуває, що її люблять, і довіряє батькам, навіть якщо деколи вони несправедливі.

Батьки вибачаються, якщо перегнули палицю, незалежно від віку дитини. Уже однорічний розуміє, що означають слова: «Пробач, я шкодую, що розлютилася на тебе».

Батьки пояснюють дитині, чому вони напружені. Скажімо: «У мене були неприємності на роботі, я понервувала і втомилася». Або: «Я сьогодні погано себе почуваю, тому втратила терпіння».

Найважливіше у вихованні — дотримуватися більш-менш ясної і чіткої лінії, яку дитина може зрозуміти і оцінити.

Довіряйте дитині і самим собі.

Це важке завдання. Виховання дітей вимагає від батьків великих зусиль, тому багато втрачають впевненість у собі, коли потрібно проявити не тільки любов, а й наполегливість. Однак є шляхи, які допоможуть батькам повірити у власні сили:

Прислухайтеся до власної інтуїції. Батьки, які люблять дитину, інстинктивно відчувають, що для неї добре, що правильно, у чому їй можна довіряти. Але, на жаль, незважаючи на це багато батьків орієнтуються на поведінку інших батьків. Адже наслідування у вихованні може бути лише умовним. Те, що в одній сім’ї з деяких причин дозволено (наприклад, діти можуть у недільний ранок дивитися мультики, бо весь тиждень не бачать телепередач), в інших сім’ях заборонено, і теж з обгрунтованих причин (діти проводять досить багато часу біля телевізора в будні дні).

Стримуйте вимоги. Дітям не потрібно якогось особливого дитинства з бездоганною організацією дозвілля. Кращі умови і передумови для щасливого дитинства — це повсякденне життя, що дає дитині простір і волю, а також звичайні батьки, які люблять її і саме тому знайомлять не тільки з «солодкою» стороною життя, але і з обов’язками, відмовами і заборонами. Це краще і для вдалого старту в житті, адже і потім не все піде як по маслу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дитячий психолог: коли потрібно звернутися по його допомогу

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.

Источник:
Дитячий психолог
Помилки, які діти пробачають батькам
http://ditey.com/child_psychologist/10205dityachii-psiholog_-skilki-pomilok-probachae-ditina.html

Дитячий психолог

Дитячий психолог про те, як привчити дітей до читання

12 серпня у просторі для сімей «Halli Galli» відбулася лекція «Хороші книжки у житті дитини», яку прочитала Марія Мельник – дитячий та сімейний психолог, гештальт-терапевт, мама чотирирічного сина. Читомо відвідало лекцію та занотувало те найцікавіше, що варто знати усім батькам, котрі прагнуть прищепити дітям любов до читання.

Як привчити дитину читати? Є кілька важливих моментів. Перше – почати читати з самого раннього дитинства. Найкращим віком для цього є вік 7 місяців. Вікові норми розвитку семимісячної дитини говорять про те, що в цьому віці дитина має уміти перегортати сторінки – звісно, книжка мусить бути з товстими картонними сторінками; до того ж саме у сім місяців у дитини починає формуватися первинне розуміння мовлення, важлива навичка, від якої бере початок розвиток інтелекту, сама мова, комунікація з батьками, первинне пізнання світу.

Добре, коли мама має змогу увесь час ходити за дитиною, щось їй розповідаючи: це – сонечко, це дерево. Але є мами-інтроверти, котрі не можуть щось бубоніти кожну хвилину, і тоді дитина недоотримує мовлення. Я вважаю, що недостатнє читання книжок впливає на те, що останнім часом у світі зріс відсоток розладів мовлення у дітей. Причин цьому є декілька, але одна з них – це те, що з дитиною не розмовляють через зайнятість батьків та доступність різноманітних ґаджетів.
.

.
Ще однією причиною я назвала б дві- або навіть три лінгвістичне середовище, зокрема – книжки для найменших кількома мовами. Мало того, що дитина в будь-якому разі росте в російсько-українському середовищі, але їй додають ще, скажімо, англійську мову, перевантажуючи їй нервову систему. А зараз якраз є тренд на такі книжки. Тому якщо у родині заведено розмовляти якоюсь однією мовою, важливо, щоб до трьох або хоча б до півтора року книжки дитини були написані цією мовою.

Якщо мама не належить до тих, хто здатен постійно щось «бубоніти» дитині, вона може просто багато читати. Це привчить дитину до того, що мама увесь час з книжкою, і привчить її до книжок загалом – це вже питання радше не психологічне, а культурне: ми маємо вчити наступне покоління читати. Ми маємо зараз велику проблему «діти+ґаджети», і так само маємо проблему з якісною освітою в країні, але якщо ми не маємо гідної освіти в школі, ми можемо у всякому разі забезпечити її вдома.
.

.
Майже завжди любов дитини до книжки залежить від двох речей: якість книжок та їх доступність. У дитини має бути власна книжкова полиця, до якої вона матиме постійний вільний доступ.
.

.
Дорослий завжди має бути готовий почитати з дитиною, відгукуватися на її прохання, навіть якщо він наразі зайнятий, то слід сказати «зараз я доварю борщ, і тоді ми з тобою почитаємо». Але мусить бути книжкова полиця для того, щоб дитина могла читати і сама, і це теж можна починати робити з семимісячного віку. Слід пам’ятати, що дитина, котра не вміє читати, не може обрати книжку за корінцем, тому книжки на цій полиці мусять бути розверненими до неї обкладинками, трохи перекриваючи одна одну.

Одна з важливих якостей хорошої дитячої книжки – це її міцність. Хороша книжка має коштувати дорого, але не завжди ціна відповідає якості, тому, віддаючи по кілька сотень гривень за книжку, слід бути впевненими у її якості. Особливо це стосується зовсім маленьких дітей, що рвуть книжки. Коли батьки купують сто книжок, а дитина їх тут же знищує, то в результаті не залишається ні книжок, ні любові до них.
.

.
Протягом розвитку дитини до семирічного віку, в неї двічі міняється тип мислення. Тому важливо, щоб книжки відповідали наявному у даний момент типу. У дитини до трьох років основною є координація «рука – око». Їй потрібно обмацувати все руками, інакше вона не запам’ятовує. У дитини від трьох до шести – образне мислення, тобто вона мислить «картинками». А от після шести-семи років починається словесно-логічний спосіб мислення – вони мислять реченнями, як дорослі. Спосіб мислення впливає на сприйняття, на здатність навчатися, тому навчальні матеріали, і зокрема книжки, мають бути орієнтованими на те, як дитина зможе їх зрозуміти.

Звісно, навіть ідеальне знання вікових норм розвитку не позбавляє батьків від дослідницької роботи – адже усі діти різні за своїми інтересами, темпераментом та розвитком, – тому орієнтуватися слід також на особливості та потреби конкретної дитини.

Я завжди прошу батьків обирати такі книжки, які б подобалися їм самим.
.

.
Є мами, які читають дітям нудним, монотонним голосом. Звісно, талант цікаво читати вголос мають не всі, але його потрібно розвивати.
.

.
Маленька дитина потребує дуже активного залучення дорослого у читання, тому від участі батьків у цьому процесі залежить подальша її любов до книжок. Часто читання – це ще й дуже хороший спосіб проведення часу з дитиною, бо спільне дозвілля – це популярна нині проблема, зокрема для татів, які не розуміють, що робити з дитиною, особливо після важкого робочого дня.

Спільне читання є хорошим виходом, особливо якщо це якась книжка з дитинства самих батьків, що їм подобалася. Дитина дуже орієнтується на емоційну віддачу дорослого, тому якщо ви читаєте те, що вам не подобається – навіть чудово артикулюючи – дитина одразу це відчує. Під час читання ви можете щось додавати від себе, ставити додаткові питання, «забувати» слова, щоб дитина вам їх підказувала, вигадувати якийсь альтернативний розвиток подій. Ці деталі залежать від віку, але важливо додавати до читання елементи творчості, що розкриватимуть читання як засіб цікавого дозвілля.
.

.
Коли книжки є особливо помічними для батьків? По-перше, це ритуали – скажімо, відхід до сну. Ритуали виробляють у дитини звичку обирати книжки, у неї з’являються улюблені книжки; вона звикає до того, що ви проводите з нею час. По-друге, коли дитина – особливо, рухлива та активна дитина – хворіє, сидить удома, і ставить все з ніг на голову від нудьги, її потрібно чимось зайняти. Є хороші книжки, у яких закладено безліч варіантів різного прочитання та гри з ними, і вони дуже виручають втомлених батьків, у яких в голові може бути нуль ідей щодо того, чим зараз цю дитину розважити. По-третє, книжка дуже допомагає у подорожах або подіях на кшталт візиту до поліклініки з чергами до кожного кабінету.

Хороші дитячі книжки розвивають мовлення, допомагають дитині накопичувати словниковий запас. Крім цього, вони також розвивають смак. Є дослідження, які свідчать, що все, що оточує дитину до трьох років, формує базові уявлення про світ, смаки, впливає на інтереси у подальшому житті. Тому важливо, щоб дитину оточували якісні книжки, бо є момент, котрий мене дуже непокоїть – хороші книжки коштують дорого, але на ринку є й безліч поганих, якими грішать чи не всі великі видавництва. Це коли на кілька справді якісних книжок знаходиться сто жахливих трешових книжок по двадцять гривень.

Приклади гарних дитячих книжок, що підходять різним віковим групам

7 міс. – 1,5 роки: Ерік Карл «Дуже голодна гусениця», «З голови до ніг» (Читаріум); серія «Картинки для дитинки» (Навчальна книга «Богдан»); Василь Федієнко, серія «Сторінки-цікавинки» (Школа Харків); «Пограємо з пальчиками» (Зелений пес), Ерве Тюлле «Жива книжка» (Artbooks); «Ріпка» (Махаон); «Ріпка», «Рукавичка» (Аґрафка); «Книжка-шурхітка» (КМ-букс).
.

.
1,5 – 3 роки: Олена Разумова «Перша подорож» (Glowberry books); Антон Сіяніка «Історії маленького будиночка» (Glowberry books); «Рік у лісі» (ВСЛ); Сюзанна Бернер, серія «Городок» (Самокат); Моріс Сендак «Там, де живуть чудовиська» (Читаріум); Ервін Мозер «Мануель і Діді» (ВСЛ); «Мій дідусь» (Основи); «Про кита» (ВСЛ); «Улюблені вірші» (А-ба-ба-га-ла-ма-га); «Груффало» (Читаріум); «Цифри і кольори» (Аґрафка); Іван Малкович, Софія Ус «Мед для мами» (А-ба-ба-га-ла-ма-га); Джудіт Керр «До нас на чай заходив тигр!» (ВСЛ); Марійка Луговик «Вовченятко, яке запливло далеко в море» (А-ба-ба-га-ла-ма-га).
.

.
7 – 10 років: Юрій Нікітінський «Тайна старой пекарни», «Таємниця викраденого горщика» та інші детективи (Glowberry Books); Елізабета Дамі, серія коміксів «Джеронімо Стілтон» (Ірбіс); серія коміксів «Смурфи» (Ірбіс); Ейтан Борітцер «Що таке любов», «Що таке смерть» та інші книжки серії «Що таке?» (Чорні Вівці); Роальд Даль «Чарлі та шоколадна фабрика», «Відьми» й інше (А-ба-ба-га-ла-ма-га); Елеанор Портер «Полліанна» (Богдан); Міхаель Енде «Нескінченна історія» (ВСЛ); Діана Джонс «Мандрівний замок Хаула» (ВСЛ); Свен Норквіст, серія «Пригоди Петсона та Фіндуса» (Богдан); Аліс Пантелмюллер, серія «Лотта та її катастрофи» (Школа Харків); Іван Малкович, Ростислав Попський «Куди відлітають риби (А-ба-ба-га-ла-ма-га); класичні казки «Пеппі Довгапанчоха», «Пригоди Мумі-троллів», «Карлсон» і т.д.

Фото: Bradan’s World, Tes, Vanderbilt News, Natural Society

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.

Навіщо потрібно звертатися до дитячого психолога?

Дитячий пси холо г — це фахівець, який дає можливість дорослим зрозуміти, чим живе їх дитина, що його турбує і як краще діяти в тій чи іншій ситуації.

Коли потрібно звертатися до дитячого психолога?
Якщо ви помітили у дитини порушення уваги, мислення, ускладнення в спілкування з людьми, фобії, агресію, часті капризи, боязливість, заїкання, плач без причини і подібне, то кращим рішенням буде звернутися за консультацією до дитячого психолога.

Мамин клуб — це щотижневі зустрічі психолога з батьками, яких зацікавила заздалегідь представлена тематика. Теми можуть бути запропоновані як психологом, так і батьками в залежності від актуальності тих чи інших питань. Зустрічі проходять в інтерактивній формі, тобто батьки активно (за бажанням) беруть участь в обговоренні запропонованої інформації, задають питання, уточнюють, наводять приклади з метою розібратися і зрозуміти. Тривалість 1 год.

Консультація психолога — це індивідуальна зустріч з психологом з ініціативи батьків. Причиною може бути бажання батька поговорити з фахівцем про те, що турбує у розвитку дитини, її поведінці, самопочутті, контактах з іншими дітьми, взаємодії батько — дитина і багато іншого. Результатом такої зустрічі можуть бути рекомендації психолога або діагностичні зустрічі з дитиною. Тривалість 45 хв.

Діагностичні зустрічі — це зустрічі з психологом, мета яких поглиблене вивчення проблеми, її появи і прояву в поведінці дитини, його пізнавальних процесах і стані. Результатом діагностики можуть бути рекомендації психолога або корекційні (терапевтичні) зустрічі, направлення до інших фахівців. Тривалість 45 хв.

Корекційні (терапевтичні) зустрічі — це зустрічі для безпосередньої роботи над проблемою. Можуть бути індивідуальні або групові (залежно від проблеми). Проходять в ігровій кімнаті. Тривалість 45 хв. (Варіативність казкотерапії.)

Источник:
Дитячий психолог
Дзига, центр розвитку дитини
http://dziga.com.ua/dityam/konsultatsii/dytiachyi-psykholoh.html

Дитячий психолог

На сьогоднішній день в Україні лише мізерно мала частина батьків звертається за допомогою до дитячих психологів.

Переважна більшість батьків вважає, що послуги дитячого психолога це всього лише данина західній моді і не ставляться до цієї проблеми серйозно.

Насправді, в цілі і завдання дитячого психолога входить не тільки лише корекція поведінки, образу мислення дитини, але і контролювання процесу розвитку дитини, а також створення оптимальних умов для його подальшого розвитку. Щоб цей розвиток здійснювалося швидко і в правильному напрямку. У розпорядженні дитячого психолога, який дійсно представляє із себе висококласного фахівця, є мінімальна кількість інструментів для того, щоб внутрішній світ дитини вибудувати потрібним чином і щоб дитина перебувала у гармонії.

Коли потрібно задуматися про те, що вам не завадить разом зі своєю дитиною відвідати дитячого психолога?

В першу чергу, спілкування з дитячим психологом буде корисно не тільки дітям, але і їхнім батькам, щоб вони могли знати, в якому напрямку їм рухатися далі у вихованні свого малюка. Але є така категорія причин, яка переходить в розділ термінових. Серед них це різні страхи, агресія, страхи, упертість, проблеми з однолітками, дорослими і звичайно ж, різні адаптаційні періоди, до садку, школі та ін..

Источник:
Дитячий психолог
На сьогоднішній день в Україні лише мізерно мала частина батьків звертається за допомогою до дитячих психологів. Переважна більшість батьків вважає, що послуги дитячого психолога це всього
http://www.malyatko-plus.com/specialisti/dityachij-psiholog.htm

Поради батькам: коли потрібен дитячий психолог

Коли потрібно звертатися до психолога і про роль гри - репетиції дорослого життя для дитини розповідає дитячий і сімейний психолог, психотерапевт Наталія ДМИТРІШЕНА (російською) .

Ракурс: В каких случаях нужно обращаться за помощью к психологу?

Н. Дмитришена: К психологу можно прийти по любому вопросу. Например, когда человек чувствует, что самостоятельно не может справиться с проблемой. Когда какая-то сложность мешает жить и становится навязчивой.

И сегодня существует заблуждение, что поход к психологу - это диагноз. Но ведь мы посещаем косметолога, ходим на массаж, различные процедуры, лечим тело и считаем это нормальным. Точно так же нужно заниматься и своим психологическим здоровьем.

Думаю, найдется немного родителей, которые бы время от времени не переставали понимать своих детей. Малыш вдруг перестает слушаться, казалось бы, без повода начинает сердиться; упрямиться. А послушный ребенок вдруг превращается в неуправляемого.

Дети мало похожи на взрослых: они чувствуют и мыслят по-другому. Их чувства могут быть очень сильными, но чаще они неустойчивы, например, то, чем ребенок увлекся с особым восторгом сегодня, завтра может быть забыто. Дети в современном мире развиваются семимильными шагами, и их мамам и папам тоже приходится нелегко.

Поводом для похода к специалисту может стать потеря контроля над ребенком, когда с ним становится все труднее ладить, то есть непонимание своего чада. Естественно, моменты непослушания бывают у всех - таким образом происходит становление личности маленького человечка. Но когда родители чувствуют, что эта гармония рушится, лучше посоветоваться со специалистом.

Чрезмерная активность также является поводом для похода к психологу, ведь такие дети не в состоянии на чем-то сосредоточиться, они легко увлекаются, но не доводят дело до конца. Гиперактивный ребенок отличается быстрой сменой вида деятельности, этакой забывчивостью, необязательностью, «неряшливостью», хронически теряет вещи. Здесь тоже без помощи психолога не обойтись, ведь эту чрезмерную энергию нужно направить в оптимальное русло.

Немало родителей, думаю, сталкивались также с проявлением агрессивности у детей . Причин такого поведения очень много. И здесь важно, чтобы агрессия не закрепилась и не стала чертой характера, а также не перешла в аутоагрессию.

Не стоит ругать детей по мелочам, например за разбитую чашку. Ведь ребенок сделал это ненамеренно. А если это случается часто, ребенок неуклюж, родители должны услышать этот звоночек, ведь у малыша могут быть не очень хорошая координация движений и внимание. Здесь потребуется помощь специалиста. Очень помогают игры с ребенком на внимательность. Можно разложить игрушки, книги, другие предметы, завязать ребенку глазки (либо просто малыш отворачивается) и спросить, например, что лежит на столе, есть ли там медвежонок? Потом вступает в игру мама, здесь уже ребенок в роли ведущего. Надо сказать, что дети очень радуются, если родители иногда тоже ошибаются.

С особыми ситуациями порой нелегко справляться даже взрослым, не говоря уж о ребенке. Это может быть развод родителей, смерть одного из членов семьи, поступление в школу. Психика у ребенка очень хрупкая, уязвимая, и если внешне это никак не проявляется, это не означает, что ребенок не переживает. Эти душевные чувства прячутся вглубь и могут проявиться в отдаленном будущем.

Было бы также неверным думать, что психолога нужно посещать только в случае возникновения проблемных ситуаций. Ведь специалист сможет помочь «увидеть» потенциальные возможности вашего малыша: какими способностями он обладает, как помочь развить в нем гармоничную личность. Консультация психолога также будет полезной родителям, которые время от времени беспокоятся, все ли в порядке с сыном или дочерью, правильно ли развивается ребенок на данном этапе.

Ракурс: Что делать, если родители видят проблему, но ребенок отказывается идти на консультацию к психологу?

Н. Дмитришена: Я всегда предлагаю встретиться сначала с родителями, выяснить, что происходит в семье. Мой опыт показывает, что этого часто бывает достаточно, и взаимоотношения между взрослыми и детьми налаживаются. К сожалению, ситуация, когда родители не находят времени для психологической консультации, а стараются привести своих детей, очень распространена. Хотелось бы донести до мам и пап, что ребенок должен хотеть идти к психологу. Навязчивая инициатива родителей на языке ребенка звучит так: «Мама считает меня ненормальным, она ведет меня к психичке». Это приводит к еще большему обострению конфликта в семье.

Подростки часто не хотят идти на консультацию к психологу из-за боязни, что придется «обнажить» душу, и родители все узнают. Хочу подчеркнуть, что консультации происходят тет-а-тет, беседа в кабинете психолога является тайной, она там и остается. Ведь в противном случае выстроить доверительные отношения не удастся. Психолог не рассказывает родителям секреты ребенка, он может лишь давать советы маме или папе, что нужно сделать, чтобы отношения потеплели.

Часто взрослые сетуют: «Ему уже 12 (вставить нужную цифру) лет, а он все играется!». Значит, вашему ребенку это нужно, видимо, он еще не проиграл какие-то ситуации. И если уже почти взрослый ребенок покупает себе игрушку, о которой мечтал все детство, следовательно, ему необходимо завершить какую-то незаконченную в прошлом стадию. Как я говорила выше, игра - это проекция на взрослую жизнь, ее репетиция. Помните, как сказал психолог Алан Уоттс : «Жизнь - игра, первейшее правило которой - считать, что это вовсе не игра, а всерьез»?

Чаще всего родители обращаются к детскому психологу в случае изменений в поведении и состоянии ребенка. Они хотят, чтобы ребенок садился ужинать сразу, как только его позовут за стол, чтобы убирал свои игрушки и засыпал, как только ляжет в кровать.

Детский психолог начинает работать с родителями, а не с детьми, ведь часто они сами воспитывают ребенка таким образом, что впоследствии не могут справиться с ним самостоятельно.

Очень важно понимать, что родительский авторитет не безграничен. Родителям необходимо сформулировать для ребенка основные социальные и культурные правила, на которые ему надо ориентироваться, чтобы взаимодействовать с другими людьми. При этом не следует занимать позицию «над ребенком»: внушать ему свои представления о том, что он должен чувствовать, о чем ему нужно думать, какую профессию выбрать. От родителей часто можно услышать фразу: «Я лучше знаю, как тебе нужно», сопровождающейся другой: «Я желаю тебе добра, все это только ради тебя». Эта фраза – весьма распространенный способ манипулирования людьми, попытка заставить их делать то, что вы хотите. Чаще всего такие назидания вызывают у ребенка либо бурный протест и агрессию, либо чувство собственной беспомощности и незначимости, а это прямой путь к заниженной самооценке, зависимости и пассивности во взрослой жизни.

Родителям при всей их любви к детям иногда приходится быть строгими и запрещать делать то, что детям очень хочется (например, долго играть в интересные игры на компьютере, лакомиться множеством сладостей или зажигать в квартире спички). Главное помнить, что есть запреты, которые не следует нарушать, и есть ситуации, в которых необходимо позволять детям проявлять свою самостоятельность. Например, выбирая ребенку одежду, спросите его мнение или позвольте ему самостоятельно выбрать понравившуюся вещь.

Учитесь правильно разговаривать с детьми

Хвалите за поступки

Когда вы хвалите ребенка, будет нелишним, если вы объясните, за что именно. Ребенок будет лучше запоминать, что нужно сделать, чтобы порадовать маму, и будет стремиться делать это как можно чаще. В таких случаях полезно будет отметить его усердие, сказав: «Мне так приятно, когда ты сам моешь за собой тарелку!» или «Я очень рада, что ты сам садишься за уроки». О принципах позитивного воспитания детей, которое помогает развивать у них самостоятельность и находить силы для преодоления жизненных трудностей, нам рассказывала и известная телеведущая Оксана Федорова в пятом выпуске передачи «Мы-родители».

Наказывая, объясняйте

Ребенок имеет право знать, за что его наказывают. Если вы поставите его в угол и повысите на него голос, он будет сам искать причину, по которой с ним так обошлись. Часто дети в таких ситуациях думают, что это они плохие и потому заслуживают наказания. Родители, которые воспитывают ребенка таким образом, занижают его самооценку. Для ребенка родитель – непреклонный авторитет, и если мама или папа говорят, что ты плохой, значит, так оно и есть. В случае если ребенок совершил какой-то проступок, важно сказать ему об этом, желательно используя конструкции типа «Мне очень неприятно, когда дети не моют руки перед едой» или «Я очень сержусь, когда дети бьют других детей».

Дети хотят знать правила, по которым люди живут в обществе, и с удовольствием их выполняют. Например, в игровой деятельности они стараются неукоснительно следовать всем правилам и активно возражают против их нарушений. Поэтому всегда объясняйте правила, которые вы устанавливаете, и сами не забывайте следовать им, ведь дети будут брать с вас пример.

Уважайте мнение ребенка

Ребенку с раннего возраста необходимо давать понять, что родители относятся к его мнению с вниманием и уважением. Воспитание в диалоговой форме способствует личностному развитию ребенка, развитию сознания и самосознания его личности, утверждает психолог Тамара Флоренская.

В седьмом выпуске программы «Как воспитать счастливого ребенка» мы расскажем вам о том, как важно демонстрировать свою любовь малышу, быть ответственным и терпеливым родителем.

Будьте честными с детьми

Дети очень чувствительны к обману. Родители часто спрашивают у детского психолога, надо ли говорить своему ребенку, что он самый лучший, самый хороший, самый умный и так далее. С одной стороны, ребенок должен чувствовать, что вы его любите и принимаете, каким бы он ни был, что бы он не сделал. Но с другой стороны, – когда малыш пойдет в детский сад, а потом в школу, он узнает, что есть дети намного умнее его (так может сказать учительница) и обязательно найдутся те, кто сильнее его физически, или те, с кем больше хотят дружить. Можете себе представить разочарование ребенка, который был уверен в своем исключительном превосходстве над остальными. Тогда он приходит к логичному выводу, что родители его обманули.

Безусловно, ребенку следует чувствовать вашу любовь и поддержку, но если он что-то делает не так, нужно в спокойном и дружелюбном тоне честно объяснить это.

Будьте последовательны в своих требованиях

Еще одна распространенная ошибка, которую совершают родители, касается выполнения тех правил, которые они устанавливают. Если, например, родители постоянно напоминают ребенку, что за столом нельзя разговаривать, а сами непринужденно беседуют во время ужина, ребенок поймет, что правила можно легко нарушить. Поэтому детские психологи рекомендуют: если вы устанавливаете правила, соблюдайте их сами потому, что пример, который родители подают своим поведением, является значимым ориентиром для детей.

Так, в четвертом выпуске программы «Как воспитать счастливого ребенка», психолог Сабина Кулиева рассказывает, почему необходимо уважать ребенка и его мнение, а также быть последовательными в его воспитании.

Общайтесь с ребенком на равных

Родители часто приходят к детскому психологу с вопросом: «Как сделать из своего ребенка выдающегося человека?». Такая формулировка содержит в себе ошибки, препятствующие этому благородному намерению. Помните, преследуя такую цель, вы можете отнять у малыша возможность стать самостоятельной и полноценной личностью, которая несет ответственность за свои поступки и находит свой путь в жизни согласно внутренним побуждениям.

Посмотрев следующее видео, вы узнаете, как важно быть защитником для ребенка и позволить ему быть личностью.

Помогите ребенку стать личностью

Что могут сделать родители, чтобы помочь своему ребенку стать личностью? Детские психологи дают простые советы, которых можно придерживаться при общении со своими детьми.

• Вместо того, чтобы планировать жизнь ребенка на двадцать лет вперед, спросите себя: Каким он станет в будущем?»
• Постепенно давайте ребенку свободу выбора, начиная с незначительных мелочей, вроде того, что он сегодня хочет на ужин – рис или картофельное пюре, какой мультфильм хочет посмотреть: про поросенка или про волка и зайца. Общаясь с ребенком таким образом вы не только учите его принимать самостоятельные решения, но и помогаете ему прислушаться к своим ощущениям, он начинает понимать, что ему нравится больше, а что – меньше. Сначала в еде, потом в игрушках, а затем и в своей жизни.
• Учитесь слушать своих детей. Как часто бывает, что ребенок говорит родителям, что он обижен или скучает, а они не хотят выяснять причины этой проблемы. Взрослые быстро забывают, что значит быть детьми. С их позиции проблемы малыша – это пустяки, не стоящие внимания. Но для ребенка – это целая трагедия! Поэтому необходимо научиться уважать своего ребенка, это придаст ему в будущем уверенность в себе и своих силах.

Важно относиться к ребенку, как к взрослому человеку, который имеет право на свои собственные чувства, свой взгляд на вещи, свои предпочтения, вкусы и желания, которые не всегда совпадают с представлениями о них у родителей. Тогда вы узнаете, какое это увлекательное занятие – вместе со своим ребенком заново открывать, как устроен мир, и учиться понимать себя и строить свою судьбу.

Анна Тоскина

• детские психотерапевты, психологи и психиатры с опытом работы в клиниках США и Западной Европы;
• комплексный и индивидуальный подход к каждому пациенту с участием специалистов разного профиля: психотерапевта, психолога, детского психиатра, нейропсихолога, дефектолога и эрготерапевта;
• семейная психотерапия;
• индивидуальные программы нейропсихологический коррекции.

Детский педагог-психолог - специалист, в чью профессиональную сферу входят изучение, диагностика и лечение отклонений в формировании личности и поведении детей. Хороший детский психолог учитывает все факторы в их взаимодействии, ведь ребенку приходится сталкиваться с различными проблемами, которые в совокупности могут стать причиной заболевания. Для детского педагога-психолога важно рассматривать каждый случай в конкретных условиях.

Детский психотерапевт занимается выявлением и лечением заболеваний психогенного происхождения. Компетенция детского психотерапевта значительно отличается от компетенции взрослого доктора, поскольку при лечении детей необходимо принимать во внимание множество факторов: возраст, стадии развития физиологических и психических функций, условия воспитания и обучения.

Детский психотерапевт осуществляет работу в двух направлениях:

• клиническая психотерапия (диагностика и лечение соматических, пограничных и психических заболеваний);
• личностно-ориентированная психотерапия (изменение отношения к себе, к другим, к окружающему миру).

Несмотря на порой пренебрежительное отношение родителей к психотерапии и психологи, хороший детский психолог знает, что вхождение ребенка в новые социальные среды, их смена, появление у малыша прав и обязанностей оказывают непосредственное влияние на отношение к окружающему миру. Поэтому доктор может помочь ребенку преодолеть дискомфорт.

Направления работы детского педагога-психолога:

• психодиагностика;
• семейное консультирование, консультирование родителей;
• детская психотерапия;
• занятия для развития навыков (внимательности, сосредоточенности, памяти, воображения и т. д.).

Консультация детского психолога показана в следующих случаях:

• потеря ребенком контроля над собой;
• агрессивность;
• повышенная активность;
• нестабильное настроение;
• проблемы в общении со сверстниками или взрослыми;
• неуспеваемость в школе.

Консультация детского психолога способствует адекватному восприятию родителями проблемы, взгляду на нее со стороны ребенка, достижению взаимопонимания между ними, что позволяет значительно ускорить процесс диагностики и лечения.

При обнаружении подозрительных изменений в поведении ребенка вам необходим детский психолог. В Москве полный спектр психологической и психотерапевтической помощи оказывают специалисты ЕМС. Для того чтобы обеспечить своевременную помощь, хороший детский психолог в Москве должен быть врачом, который осуществляет свою деятельность, руководствуясь многолетним опытом работы и новейшими разработками ученых - именно такими специалистами являются врачи ЕМС. В клинике ведут прием детские психотерапевты, психологи и психиатры с опытом работы в клиниках США и Западной Европы. Маленьким пациентам оказывают помощь и поддержку в решении всего спектра проблем психоэмоциональной сферы.

В работе с детьми детский психотерапевт и детский педагог-психолог используют:

• техники психотерапии, психологическое консультирование;
• технологии когнитивно-поведенческой терапии;
• современную медикаментозную терапию;
• методики физиотерапии.

Детский психотерапевт и детский педагог-психолог часто осуществляют совместную работу, поскольку такой подход позволяет рассмотреть проблему со всех сторон, наиболее точно провести диагностику и выбрать метод лечения.

В клинике, помимо детских психотерапевтов, психологов и детского психиатра, работают также нейропсихолог, дефектолог и эрготерапевт, что позволяет решать множество «традиционных» проблем в области детской психотерапии:

• проблемы адаптации;
• нарушения в учебе или поведении;
• последствия психологических травм и др.

Детский психотерапевт не ограничивается общением только с ребенком, поскольку крайне важно достижение одинакового понимания и видения проблемы как им, так и родителями. В связи с этим возможно проведение курса семейной психотерапии.

Нейропсихологическая коррекция

В клинике при непосредственном участии нейропсихолога разработаны программы нейрокогнитивной коррекции для детей с гиперактивностью (Опросник NICHQ Vanderbilt для родителей (скачать и распечатать)) , тяжелыми соматическими заболеваниями, инновационные программы коррекции нарушений пищевого поведения у маленьких детей, а также программы развития социальных и бытовых навыков у детей с задержками развития. Детский педагог-психолог принимает непосредственное участие в процессе лечения.

Нейропсихологическая коррекция является эффективным методом помощи детям, сталкивающимся с трудностями в учебе и общении. Согласно проведенным исследованиям, подобные проблемы во многом связаны с индивидуальными особенностями формирования психических функций на ранних этапах развития ребенка, начиная с периода внутриутробного развития. Программа нейропсихологической коррекции представляет собой комплекс упражнений, построенный в соответствии с периодами развития психических процессов человека. В ходе занятий дети получают возможность в игровой форме заново пройти стадии психомоторного развития, «доформировать» те психические процессы, которые по разным причинам не были сформированы полноценно на соответствующих возрастных этапах.

Программы нейропсихологической коррекции направлены на решение проблем:

• повышенной утомляемости, трудностей концентрации внимания;
• рассеянности, забывчивости, невнимательности, трудностей самоорганизации;
• отвлекаемости, неусидчивости;
• трудностей запоминания, обучения, в том числе формирования навыков счета, чтения, письма;
• трудностей планирования, логического мышления.

При отсутствии внимания со стороны специалистов и своевременной психологической помощи подобные особенности развития в дальнейшем становятся для ребенка серьезным препятствием для социализации и овладения профессией. Предотвратить эти проблемы в ряде случаев помогают специалисты смежных направлений: , детский психотерапевт, детский педагог-психолог.

Программа нейропсихологической коррекции разрабатывается индивидуально в зависимости от возраста ребенка и в соответствии с результатами нейропсихологической диагностики. В ходе нейропсихологических исследований специалист определяет основную причину трудностей ребенка, уровень сформированности отдельных психических функций, сильные и слабые стороны развития. На основании полученных результатов могут быть рекомендованы индивидуальные или групповые занятия по программе нейропсихологической коррекции, предварительно определена их продолжительность и интенсивность.

Нарушения пищевого поведения у детей

В детской клинике ЕМС детский психотерапевт также оказывает маленьким пациентам помощь при нарушениях пищевого поведения, в том числе в самом раннем возрасте. Проблема может заключаться как в ложных представлениях родителей о рациональном питании ребенка в первые месяцы и годы жизни, так и искаженном мнении о том, сколько ребенок в определенном возрасте должен весить и как выглядеть. В результате, становясь старше, ребенок теряет способность адекватно оценивать свои потребности в пище, перестает понимать, действительно ли он голоден. Возможно развитие сопутствующих проблем с пищеварением и других психосоматических расстройств. После исключения соматических заболеваний, которые могли бы служить причиной проблемы, специалисты помогают родителям узнать все о потребностях ребенка, о правильном уходе за малышом, обучают правилам кормления.